Притча про жінку, яка дуже переживала за свого сина. Її мають прочитати усі, в кого є діти

 

Одного разу до Бога прийшла жінка. Її спина була зігнута під вагою великого мішка.

– Ти втомилася, жінко? – занепокоївся Господь. – Зніми свою ношу з плечей, присядь, відпочинь.

– Спасибі, я ненадовго, – відмовилася жінка. – Тільки попрошу – і відразу назад! А то раптом за цей час вже що-небудь трапилося? Ніколи собі цього не пробачу!

– Що ти не готова собі пробачити?

– Якщо з моєю дитиною щось станеться. Я саме і прийшла, щоб попросити Тебе: Господи, спаси і сохрани його!

– Я тільки цим і займаюся, – серйозно сказав Господь. – Хіба я дав тобі привід засумніватися в моїй турботі?

– Ні, але … У цьому житті стільки всяких небезпек, поганого впливу, крутих поворотів! А у нього вік такий – все хочеться спробувати, всюди влізти, у всьому якось самоствердитися. Я дуже боюся, що його занесе на повороті, він заб’ється, і йому буде боляче.

Що ж, наступного разу він буде обережніше, тому що на собі відчує, що таке біль, – відповів Господь. – Це дуже хороший досвід! Чому ти не хочеш дати йому навчитися?

– Тому що хочу позбавити його від болю! – гаряче вигукнула мати. -Ти бачиш – я завжди ношу з собою мішок соломи, щоб підстелити її там, де він може впасти.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩

 
Loading...