ТЕ, ЩО СВИРИД СТPAШЕННО СКУПИЙ, – НІ ДЛЯ КОГО В СEЛІ НЕ БУЛО СЕКРЕТОМ. СТАТКИ АЖ ПEРЛИ З ОБІЙСТЯ, А ВІН ДРУЖИНІ НАВІТЬ ПРОДУКТИ НА КУХНЮ ЛЕДЬ НЕ ПІД РОЗПИСКУ ВИДАВАВ. «CАЛЬЦЯ ЛИШЕ ОТАК-И-И-ИЙ ШМАТОЧОК, А М’ЯCО В БОРЩ КЛАСТИ ТІЛЬКИ ДЛЯ ЗАПАХУ». БIДOЛАШНА ВАРВАРА ВЖЕ Й НЕ ЗНАЛА, ЩО ТА ЯК ВАРИТИ. А ТYТ НEВIСТКА В ГОСТІ ЗАПРОСИЛА

 

Те, що Свирид стрaшенно скупий, – ні для кого в селі не було секретом. Статки аж перли з обійстя, а він дружині навіть продукти на кухню ледь не під розписку видавав. І так було з усім, куди не ткнеться жінка – все під росписку наче береш і випрошувала все.

Доки жили з її батьками – ще так-сяк. А як надбали власний дім – то й зовсім кепсько стало. Тут тобі «…сальця лише отак-и-и-ий шматочок, а м’ясо в борщ класти тільки для запаху». Таких указівок було щодня стільки, що бідолашна Варвара вже й не знала, що та як варити. За матеріалами

Навіть наpoдження дітей не змінило Свирида. Натуру, як кажуть, не перекроїш. Сергійко, Наталка та Мар’яночка чи не з пелюшок чули, як треба економити.

Коли Свирид дізнався, що син хоче сватати Охрімову Ганну – ставну і вродливу дівчину, але з крутим норовом, занервував. Та не через твердий характер майбутньої невістки.

– Це ж такі витрати, – хапався за голову. – Підсвинків доведеться різати…

Першого дня гуляли у молодої. Охрім та Настя настаралися для доньки – столи аж угиналися від щедрого частування. Гості досхочу наїлись. А Свиридове пригощання наступного дня було аж надто прісне. Як Варка не вмовляла благовірного, а він затявся – і край: у кожного є вдома що поїсти, а весілля – то обряд для молодих, а не для гостей. На столах страв негусто було, гості трохи помарудилися та й стали розходитися по домівках.

Молодята одразу вирішили жити окремо і за два тижні вже вибрались у стару, але чепурну й міцненьку хатину аж на другому кінці села…

Сергій удачею пішов у матір, тож не мала з ним Ганна ніякої печалі. Спокій час від часу порушував тільки Свирид, котрий полюбляв навідуватися до дітей і давати цінні вказівки.

Одного дня переступив за поріг синового дому у важливій справі: треба було зрізати старого осокора біля хліва, а винаймати людей не хотів, бо довелося б платити.

– Сідайте обідати, тату! – Ганна поставила перед Свиридом велику миску борщу й поклала чималий шмат м’яса. – Сергій ось-ось прийде з роботи…

Пахучо-апетитний невістчин борщ Свирид заходився наминати за обидві щоки. От дивина! Його Варка вік прожила, та такого не наварить. А тут молода, а вже така хазяйновита. Молодець, Сергій! Знав, кого брати…

Поїв, повагом обтер вуса й мовив:

– Оце так борщ! Ніколи такого не їв.

Ганна аж розквітла від тих слів, а він веде далі:

– Єдине, що погано, – багато м’яса кладеш. У борщі на дві душі, доню, його стільки не треба. Це ж можна ще дві юшки зварити! Не марнуйте дурно харч. Треба іноді й попостити.

– Добре, тату. Ми ж іще молоді, дyрні, а ви вік прожили, усе знаєте. Робитиму так, як кажете, – відповіла невістка із нарочито показовою слухняністю. Та Свирид іронії не помітив, бо саме син зайшов до світлиці…

Увечері Ганна мовила Сергієві:

– Ти не сердься, але як твоя мати прожила з батьком стільки літ?

– Якось звикла. Одружувалися з великої любові. Хто ж знав, що він кожну крупинку рахуватиме.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩

 
Loading...