Відrулялu мu весілля сuна в кафе, скuнулuся з батькамu невісткu, до речі, відтоді ми і не бачилися зі сватами. Виникло питання – де жити молодим? У батьків невістки своїх малих дітей ще двоє, а до нас я – не хочу! Самі думайте, як вам жити, якщо вже сім’ю створили

Мені 38 років і вся моя родина звинувачує мене у тому, що я неправильно повелася з своїм сином. Справа в тому, що мій дорослий син, який вирішив створити свою сім’ю і створив її, тепер намагається привести свою дружину до нас додому, яка, до речі, мені абсолютно не подобається.

Більшість наших знайомих стали на сторону сина, але вони не уявляють, що буде, якщо ми будемо жити всі разом.

Я сама росла в неблагополучній сім’ї. Моя старша сестра відразу після закінчення школи пішла з дому і почала жити у свого хлопця, і мамі з татом не було до цього діла. Я сама намагалася частіше бувати у свого дідуся, тільки там мені було спокійно.

Тільки маленького брата було шкода, який залишався з батьками, а я, маленька, нічого вдіяти не могла. Але тепер батьків немає, і ми з сестрою вирішили, що вся батьківська квартира дістанеться нашому братові – адже йому завжди було найскладніше. А сама сестра «виростила» з того свого хлопця справжнього бізнесмена, живуть вони дуже навіть благополучно.

Через все це, в 17 років я сама стала мамою. Мій дідусь дуже хвилювався, картав себе, що не догледів, мовляв. Батько дитини благополучно зник з нашого життя, і сина я почала ростити одна, точніше – майже одна. Щоб не заважати дідусеві в його однокімнатній квартирі, я хотіла зняти собі житло, але дід наполіг: живи зі мною.

Завдяки йому, я провчилася заочно, причому одночасно працювала, зате дідусь няньчився в онуком а потім водив його і в садок, і в школу. Саме дід наполягав на тому, щоб я відкладала гроші.

Дідуся не стало, коли синові було одинадцять років. Ще три роки ми прожили в його квартирі, поки не настала можливість розміну: нашу однокімнатну квартиру ми поміняли на простору двокімнатну. Яке це було свято! Залишалися навіть гроші на косметичний ремонт, а меблі я купувала пізніше.

Перед тим, як син пішов в армію, я нарешті вийшла заміж: чудовий чоловік, але молодий – на шість років за мене молодший. Подруги мені навіть заздрили, хоч цей факт у віці мене швидше бентежив, ніж радував.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩

Loading...