НЕЩОДАВНО, ЙШЛА ПО ВУЛИЦІ І ЗУСТРІЛА «ЇЇ». МОЮ КОЛИШНЮ КРАЩУ ПОДРУГУ. З МОМЕНТУ РOЗСТAВАННЯ ПРОЙШЛО 15 РОКІВ. ВОНА СТОЯЛА НА ЗУПИНЦІ З СУМКОЮ НАБUТОЮ ПРОДУКТАМИ З СУМНИМ ВИГЛЯДОМ. І Я ЧIТКО ЗГАДАЛА ТOЙ ДЕНЬ І ЯK ВCЕ БYЛО

Нещодавно, йшла по вулиці і зустріла «її». Мою колишню кращу подругу. З моменту розставання пройшло 15 років. Вона стояла на зупинці з сумкою набuтою продуктами з сумним виглядом. Я її ледве впізнала: розповніла зі шкільних років, з засаленими волоссям в мішкоподібної пуховику. Потім, вона незграбно залізла в маршрутку і поїхала.

Прийшовши додому, на мене накотили раптом спогади. Жіноча дружба, вона як перша любов. Подруга – це навіть більше, ніж мама, часом. Це вона знала всі мої секрети і плани, і довіряла я їй як сестрі і часу на неї не шкодувала. У школі з Оленою ми опинилися за однією партою, так і пройшли разом усі шкільні роки. За матеріалами

Потім, трієчниця Лена вступила до ВНЗ за батьківські гроші, а я пішла навчатися в Ліцей, на модельєра-конструктора жіночого одягу. Фінансове становище моєї сім’ї залишало бажати кращого. Заміж ми не поспішали, гуляли по вихідним, знайомилися з хлопцями, але нічого більше. Правда, ініціатором знайомства була я, як більш пpuвaблuва і більш товариська, а Лена лише томно говорила «так» і «ні». Коли нам стукнуло 23 роки Олена все частіше стала поводитися дивно.

Могла призначити зустріч і не прийти туди, пославшись на термінові обставини або при моїй появі у неї вдома починала раптово зображати «прибирання по дому», мовляв, коли мені ходити по вулицях! Але, запросивши до себе на день народження, через тиждень, вже обіймала мене зі словами, що я «найкраща подруга».

Я купувалася на ці «батоги» і «пряники», виправдовуючи її поведінку зайнятістю. І ось, якось, вибравшись на прогулянку в парк, нам посміхнулася удача: ми познайомилися з двома дуже перспективними хлопцями. Обидва вони вчилися в престижному вузі, батько одного з них був начальником у великій компанії, а в іншого бізнесмен. Коли ми сиділи в кафе, то обидва «наречених» були прuкyті до мене поглядом, я була прuвaблuва зовні і виявилася цікавим співрозмовником, дивуючи їх ерудованістю.

Лєна мовчала, а потім почала нити, що підемо звідси додому! Хлопці зголосилися нас проводити додому, так як обидва проживали в нашому районі. Мене проводжав Олексій, а Олену Юрій. На прощання ми обмінялися номерами телефонів. Олексій пообіцяв зателефонувати на наступні вихідні. Я чекала з нетерпінням нової зустрічі.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩

Loading...