– Пробач мені, синку, не заслужила я твоєї уваги і турботи…

Галя дуже любила свого чоловіка, з яким вони були одружені вже 7 років. Вони жили в трикімнатній квартирі, яка дісталась Миколі у спадок. Галя була вагітна, вони чекали на появу третьої дитини. Микола працював далекобійником, а тому часто їздив у рейси. Йому треба було утримувати сім’ю.

Збираючи чоловіка в черговий рейс, Галя дуже хвилювалась:

– Може не поїдеш в цей рейс? Чомусь дуже неспокійно мені. Попроси кого-небудь замінити тебе.

– За нього я отримаю хороші гроші, тим більше скоро у нас народиться малюк, зайвими вони точно  не стануть.

Микола обійняв дружину і поцілував своїх дочок близнят Аню та Олю. Галя заспокоїлася, вона розуміла, що чоловік має рацію. Гроші їм зараз дуже потрібні. Вона взяла себе в руки, витерла сльози, обняла чоловіка.

– Ми тебе будемо чекати … повертайся скоріше …

Микола вийшов, двері за ним зачинилися. Галя погодувала дочок, а потім вони вийшли на прогулянку. День пройшов спокійно, дівчатка слухалася маму,  не пустували та не плакали. Увечері Галя поклала дітей спати та почала чекати дзвінка від Миколи. Вони домовилися щовечора о 21.00 телефонувати.

Дні пролітали один за іншим, Микола справно дзвонив, чув радісний голос дружини, а вона розповіла як проходили їхні дні, як вони сумують без нього …

– У нас все добре, ми чекаємо тебе, залишився всього один день – сказала Галя – цілуємо! – і поклала трубку.

Микола їхав додому схвильований, він переживав за своїх дівчат … Все сталося дуже швидко, щоб зрозуміти хто правий, хто винен, на зустрічну виїхала вантажівка, в тій аварії Микола загинув.

Вночі пролунав дзвінок, Галя взяла трубку, їй повідомили про подію. На ватних ногах вона дійшла до сусідки, попросила її доглянути за дітьми та викликати їй швидку допомогу. Галю відвезли в лікарню, прооперували. Народився хлопчик, недоношений, слабенький, та й стан жінки залишав бажати кращого …

Галя дивилася на сина і думала як жити далі. Повернувшись додому, вона порахувала всі заощадження, які були у них. Цього мало б вистачити, якщо жити скромно кілька місяців. Потім треба буде думати, а поки потрібно ростити сина Миколу, якого вона назвала на честь чоловіка.

Йшов час, хлопчик потроху підростав, допомагала сусідка тітка Марія. Близьких родичів у сім’ї не було поруч. Галя вміла шити, цим і стала заробляти. Спочатку сусідки замовлення робили, потім привели своїх дочок, ті своїх знайомих. Дівчата тим часом вже вчилися в школі в другому класі, Коля підріс і пішов у садок.

Діти були надією та опорою для Галі. Вона так і не змогла більше зустріти чоловіка, який зміг би замінити їм батька і був таким же як він. А хто попало їй був не потрібен. Жили вони скромно, але жінка намагалася робити все, що б діти не відчували себе обділеними. Часто ночами вона не спала, шила речі на замовлення, щоб отримати такі необхідні їм гроші.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩

Loading...