Ми більше 7-ми років живемо з Дмитром, у нас є спільна дитина, синові 5 років. Раніше ми орендували житло, за все платив чоловік, а нещодавно взяли кредит, оформили теж на нього. Кредит ми оплачуємо разом і мої батьки нам допомагають. А нещодавно мама прийшла до нас в гості, коли Дмитра не було вдома. Вона сказала, що нам потрібно піти до РАЦСу, адже мій Дмитро і досі одружений. Його дружина має всі права на наше житло

Зараз ситуація у мене склалася зовсім не проста, хоча розумію, що сама в цьому винна. Ми більше 7-ми років живемо з Дмитром, у нас є спільна дитина, синові 5 років. Чоловік любить гратися з сином, бере з собою в гараж, приходять усі брудні, але щасливі. Про мене теж не забуває – квіти без приводу дарує постійно, романічні вечері в ресторанах.

Раніше ми орендували квартиру, платив за неї чоловік. А недавно взяли кредит, оформили все теж на нього ж, але платимо разом, і мої батьки нам грошима теж гарно допомагають. Живемо ми добре, дружньою сім’єю, де всі один одного люблять та поважають. Я хороша господиня, сама люблю затишок, чистоту вдома та запах домашніх пирогів. Працюю неповний день, але грошей нам вистачає. Син підросте, можна буде подумати і про кращу роботу, а поки усі добре й так. Я сама модельєр і швачка, працюю в салоні, але буває багато приватних замовлень. Чоловік добре заробляє, розкоші немає, але якщо є мета – річ купити або на хороший відпочинок відкласти гроші – то все реально. Хотіли почати відкладати на приватний заміський будинок, але вирішили трішки почекати.

Ось жила і раділа – шлюб вдалий, хоч і знайшла чоловіка пізно, але всім кажу: чекала саме такого, як мій чоловік. У нього це другий шлюб, в колишній сім’ї теж є дитина-підліток. Чоловік, чесно кажучи, добре спілкується зі своєю дочкою від першого шлюбу, але з тією сім’єю тримає дистанцію. Допомагає матеріально, підтримує зв’язок з батьками першої дружини, так як дівчинка живе з ними. Що там у них сталося, де його перша дружина живе – я ніколи не цікавилася. Цікаво вийшло потім, звичайно, але за це невтручання в особисте життя чоловік мене дуже цінує. Він розповів мені про свою першу сім’ю рівно стільки, скільки вважав за потрібне. А я особливо не допитувалася, а раділа своєму щастю.

Я не забирала його з сім’ї, він був вільним і жив один. Але мене все більше непокоїть те, що він до цих пір в шлюбі з тією жінкою. На дружні жарти в компаніях – чому ми не одружуємося, ми навчилися жартувати, що шкодуємо грошей на весілля. Нам і так добре, а штамп в паспорті – це лише формальність.

Подруги-колеги з салону кожен день наводять приклади з життя цивільних дружин, яких і дружинами то назвати не можна, які після того, як їх покинули чоловіки, залишилися ні з чим. Переконую себе, що вони заздрять, ці сумні оповідання не про нас.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩

Loading...