Валентина з Миколою зіграли скромне весілля. А вже через 2 місяці Валя дізналася про зраду. Свекруха дуже швидко помітила розлад між молодятами і сказала невістці: – А ти, Валентино, більше берися до роботи, а то погані думки в голову лізуть. Тримайся свого чоловіка, кращого мого сина ти не знайдеш. Так минали дні за днями. А в неділю приїхав до сватів батько Валентини, він був чоловік прямий. Хотів побачити, як живеться його доньці у чужих людей

– Як ти себе почуваєш, доню, чому мені з матір’ю нічого не кажеш, як тобі тут живеться у чужих людей? – відразу запитав батько у неї. Він був чоловіком прямим, не вмів лукавити.

І того дня Валентина вже не могла мовчати – розплакалася. Вона розповіла батькові, що Микола її гуляє, а свекруха зробила з неї домашню робітницю. Батько уважно вислухав свою доньку, довго мовчки думав, а потім сказав:

– Поїхали, донечко, додому!

Валентина зібрала єдину торбинку і вийшла зі своїм батьком з подвір’я, навіть ні з ким не попрощавшись. Вже по дорозі до дому вона зізналася батькові, що носить під серцем дитя. Жінка сказала це якось сумно, без надії та радості в очах.

– Нічого, моя доню, де дев’ять – там і десятого виростимо! – заспокоїв Валентину батько.

На його обличчі засяяла щира посмішка, від нього повіяло спокоєм та турботою.

Тоді Валентині вперше за довгий час стало спокійно і радісно на душі. Вона відчула надійне чоловіче турботливе плече, шкода, що поруч з нею не був її чоловік Микола. Але тепер вона точно знала, що тато її надійна опора в житті. В родині їй буде добре, сім’я не дасть їй з дитятком пропасти.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩

Loading...