Мені подобається бути коханкою. Я посадила чимало дерев, виховала сама сина, побудувала дім і свою справу. Тепер живу, як хочу. Недавно до мене приїхала дружина мого молодого коханця. Зовсім дівча. Вислідкувала нас.

Чоловік пішов від мене до іншої, залишивши саму з синочком, коли мені виповнилося всього 25, а Ярику було три рочки.

Років зо два я не могла прийняти ситуацію, пробачити, знову повірити в себе. Хоча мені і допомагали батьки, я повернулася з дитиною у батьківську хату в селі, та все одно було дуже важко.

Вилікував мене один хлопець. Я працювала тоді офіціанткою в одному гарному кафе, Ярославчик ходив у дитсадок. Женя почав до мене залицятися, чекати, поки закінчиться мій робочий день, проводжав додому.

Мені він подобався, але покохати я його не змогла, не відчувала серцем, що це моя людина.

Так от. Зате саме Женя нагадав мені, що я молода й гарна, що подобаюся чоловікам, маю над ними владу. Згодом я пояснила, що не можу бути з ним, і він – що ж лишалося робити – зрозумів і відступив. Ми досі з ним іноді спілкуємося, хоч минуло багато років. В нього родина й діти, але він і зараз з посмішкою натякає: «Як би ж ти тільки погодилася»…

Життя моє швидко закрутилося. Я вирішила здійснити свою мрію, на заваді якій стало раннє заміжжя: вступила заочно на юридичний факультет до вишу в обласному центрі. Пізніше знайшла там кращу роботу, зняла квартиру і перебралася з сином з райцентру до великого міста.

Йшли роки. Я вивчилася, почала практикувати. Спочатку – помічницею нотаріуса, а з часом відкрила свій власний кабінет.

Ще з татом, коли ми з сестрою були маленькими, ми садили багато дерев у нашому садку. Зараз вони вже великі яблуні й груші, вишні і абрикоси.

А коли мені виповнилося 35, один з чоловіків, з яким я зустрічалася на той момент (він був розлученим і мав на мене види), допоміг придбати землю у передмісті. Через 10 років, нарешті, я живу в побудованому на цій землі будиночку. Він не великий, але все тут зроблено на мій смак, міста вистачає і мені, і гостям, і коли Ярослав з молодою дружиною приїжджають погостювати нам також не тісно. Є садок і навіть басейн. Машина і велосипед. Дві чудові собаки. Що ще треба 45-річній жінці для комфорту і гармонії?

Так-так, чоловіки.

Я вже точно визначилася, що вдруге під вінець не прагну. А чоловіки – так вони в мене завжди є. Різні. Одружені й ні, як виходить. З кимось стосунки тривають довше, з кимось закінчуються швидко, а іноді існують і кілька паралельно. Можу собі дозволити.

Можете мене осудити, але ж пам’ятаєте, за якої умови не судимі будете?..

Це, врешті, мій вибір, дорослої, самодостатньої жінки.

Я давно переконана, що мужики «стрибають у гречку» не тому, що винна зваблива жінка. Вони ж не телята. Причина завжди всередині родини, в двох людях – чоловікові й дружині. У всіх ті причини різні, але точно справа не в коханці. Чоловік не подивиться в бік, якщо йому зі своєю жінкою добре.

Мій теж колись пішов, тому що йому стало не комфортно з зачуханою після пологів дружиною, яка так і не привела себе у форму, а до того ж всю увагу перенесла на дитину, забувши про нього.

Та то було давно. А сьогодні мені подобається бути просто коханкою, не обтяжувати себе зобов’язаннями, не бути комусь щось винною. Подобається гарно проводити з людиною час, відпочивати морально і фізично, якщо вона мені приємна, або легко відпускати чоловіка, якщо відносини почали обтяжувати.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩

Loading...